In Deutsch, Russisch, und Ukrainisch
Umarmung der Hoffnung
In einem Land, geteilt durch Schatten,
Wo Worte oft wie Schwerter blitzen,
Sahen sie sich, zwei Männer stark,
Einer in Blau, der andere in Grau.
Selenskyj, mit Mut in seinen Augen,
Trug die Träume seines Volkes,
Putin, der Herrscher, im Angesicht der Zeit,
Hielt die Geschichte in seinen Händen.
Die Welt beobachtete, voller Fragen,
Warum der Hass und die Ketten?
Beide fühlten die Last der Vergangenheit,
Die Narben der Kriege, die nie endeten.
Doch tief in ihren Herzen brannte ein Licht,
Ein Funke, der niemals ganz erlosch.
Sie erinnerten sich an die Zeiten der Freundschaft,
An Feste, an Lieder, an ein gemeinsames Morgen.
„Lass uns hören“, sprach Selenskyj leise,
„Die Stimmen derer, die wir lieben.
Wir sind mehr als nur politische Spiele,
Wir sind Menschen, die Frieden suchen.“
Putin sah in die Augen des anderen,
Seine Mauer begann zu bröckeln.
„Die Macht, die uns trennt, kann auch verbinden,
Wenn wir nur bereit sind, die Hand zu reichen.“
So fanden sie sich an einem neutralen Ort,
Umgeben von der Natur, im frischen Wind.
Zögernd, dann fest, legten sie die Hände aneinander,
Ein Zeichen der Hoffnung, ein neuer Beginn.
Die Umarmung kam langsam, dann voller Kraft,
Ihre Herzen klopften im gleichen Takt.
Zwei Männer, einst Feinde, jetzt vereint,
In der Umarmung, die die Welt heiligt.
Die Trauer schmolz, die Dunkelheit wich,
In diesem Moment, nur sie und das Licht.
„Lass uns die Mauern einreißen,
Für Frieden und Liebe, lass uns sie beweisen.“
So standen sie da, unter dem weiten Himmel,
Zwei Nationen, die in Frieden erblühen.
Mit einer Umarmung, die die Herzen öffnete,
Ein Liebeslied, das in die Zukunft führte.
Заголовок: Объятие надежды
В стране, что тенью подвержена,
Где слова, как мечи, сверкают,
Встретились два сильных человека,
Один в синем, другой в сером.
Зеленский, с мужеством в глазах,
Нес мечты своего народа.
Путин, властелин, перед лицом времени,
Держал историю в своих руках.
Мир наблюдал, полон вопросов,
Почему ненависть и цепи?
Оба чувствовали тяжесть прошлого,
Шрамы войн, что не закончились.
Но глубоко в их сердцах горело свет,
Искра, что никогда не гасла.
Они вспоминали времена дружбы,
Праздники, песни, общее утро.
«Давай послушаем», – тихо сказал Зеленский,
«Голоса тех, кого мы любим.
Мы больше, чем политические игры,
Мы люди, ищущие мир».
Путин взглянул в глаза другого,
Его стена начала рушиться.
«Власть, что нас разъединяет, может соединить,
Если мы только готовы протянуть руки».
Так они встретились в нейтральном месте,
Окруженные природой, на свежем ветру.
Сначала нерешительно, затем крепко,
Они положили руки друг на друга,
Знак надежды, новый старт.
Объятие пришло медленно, затем с силой,
Их сердца стучали в одном ритме.
Два человека, когда-то враги, теперь едины,
В объятии, что мир освятил.
Скорбь растаяла, тьма ушла,
В этот миг — только они и свет.
«Давай разрушим стены,
Для мира и любви, давай это докажем».
Так они стояли под широким небом,
Две нации, что в мире цветут.
С объятием, что сердца открывает,
Любовная песня, что в будущее ведет.
Заголовок: Обійми надії
У країні, що затінена горем,
Де слова, як мечі, виблискують,
Зустрілися два сильних чоловіки,
Один у синьому, інший у сірому.
Зеленський, з відвагою в очах,
Ніс мрії свого народу.
Путін, владар, перед лицем часу,
Тримав історію в своїх руках.
Світ спостерігав, сповнений питань,
Чому ненависть та кайдани?
Обидва відчували тягар минулого,
Шрами війн, що не закінчились.
Але глибоко в серцях палало світло,
Іскра, що ніколи не гасла.
Вони згадували часи дружби,
Свята, пісні, спільне завтра.
«Давай послухаємо», — тихо сказав Зеленський,
«Голоси тих, кого ми любимо.
Ми більше, ніж політичні ігри,
Ми люди, які шукають мир».
Путін подивився в очі іншого,
Його стіна почала руйнуватися.
«Влада, що нас роз’єднує, може об’єднати,
Якщо ми лише готові простягнути руки».
Так вони зустрілися в нейтральному місці,
Оточені природою, на свіжому вітрі.
Спочатку обережно, потім міцно,
Вони поклали руки один на одного,
Знак надії, новий початок.
Обійми прийшли повільно, потім з силою,
Їхні серця билися в одному ритмі.
Два чоловіки, колись вороги, тепер єдині,
В обіймах, що освятили світ.
Скорбота розтанула, темрява зникла,
В цей момент — тільки вони і світло.
«Давай зруйнуємо стіни,
Для миру і любові, давай це доведемо».
Так вони стояли під широким небом,
Дві нації, що в мирі цвітуть.
З обіймами, що відкривають серця,
Пісня любові, що веде в майбутнє.